Фармакологія та лікарська токсикологія

Гіпоксична легенева вазоконстрикція: можливості фармакологічного впливу

А. Р. Кеда — 2024-09-19

Гіпоксична легенева вазоконстрикція (ГЛВ) – рефлекторне скорочення судин малого кола кровообігу при зниженні парціального тиску кисню в альвеолах, є важливим адаптивним механізмом, який оптимізує оксигенацію крові за умов гіпоксії та забезпечує запобігання гіпоксемії. У літературі активно обговорюється зв’язок між ГЛВ і розвитком легеневої гіпертензії (ЛГ), небезпечним для життя станом.

Мета дослідження – аналіз та узагальнення даних наукової літератури щодо впливу лікарських засобів, які рекомендують для лікування ЛГ, на розвиток ГЛВ та оксигенацію артеріальної крові за умов гіпоксії.

Як препарати для специфічного лікування легеневої гіпертензії використовують антагоністи рецепторів ендотеліну (амбрисентан, босентан, мацисентан), аналоги простацикліну (ілопрост і трепростиніл), інгібітори фосфодіестерази (силденафіл, тадалафіл), розчинні стимулятори гуанілатциклази (ріоцигуат) і блокатори кальцієвих каналів (дилтіазем, ніфедипін, верапаміл). Більшість з цих препаратів пригнічує підвищення артеріального тиску в легеневій артерії за умов гіпоксії та здатні збільшити кровотік у погано вентильованих або невентильованих ділянках легень. Застосування інгаляційних форм лікарських засобів запобігає порушенню газообміну.

Необхідні подальші дослідження взаємозв’язку відповіді судин легеневого русла на гіпоксію та ЛГ. Ефективне лікування ЛГ може потребувати застосування препаратів, що посилюватимуть або пригнічуватимуть ГЛВ як адаптивну реакцію організму. Створення таких сучасних лікарських засобів зможе уповільнити темп прогресування захворювання та покращити виживання.

Хелатна сполука ГАМК покращує антиоксидантний захист мітохондрій мозку щурів за умов гіпоксії

О. О. Гончар — 2024-09-19

У наш час постійно збільшується кількість і вірогідність розвитку патологічних станів, пов’язаних з нестачею кисню. Окисний стрес мітохондріального походження вважається одним із провідних патогенетичних механізмів тканинних пошкоджень при різних типах гіпоксії. Тому пошук препаратів з антигіпоксичною й антиоксидантною дією залишається актуальним.

Мета дослідження – вивчення впливу профілактичного введення Мембратону на прооксидантно-антиоксидантний гомеостаз у мітохондріях мозку щурів за умов гострої гіпоксичної гіпоксії.

Мембратон® (ФАРКОС, Україна) є препаратом метаболічної дії, до складу якого входить хелатна сполука магнію глюконату з гамма-аміномасляною кислотою та вітамін В6 (піридоксину гідрохлорид). Перевагою цього препарату серед існуючих з подібним складом є те, що хелатні сполуки мають природну структуру, завдяки чому вони біологічно активні та швидко засвоюються.

Було показано, що профілактичне введення Мембратону (7,16 мг/кг) щодня впродовж 7 днів зменшувало вміст вторинних продуктів перекисного окиснення ліпідів і перекису водню, підвищувало активність антирадикального ферменту Mn-супероксиддисмутази, що свідчить про послаблення окисних процесів за умов гострої тяжкої гіпоксичної гіпоксії. Це відбувалося на тлі підвищення вмісту відновленого глутатіону, зростання активності антиперекисного ферменту глутатіонпероксидази та тенденції до зростання активності глутатіонредуктази в мітохондріях мозку тварин.

Таким чином, профілактичне введення Мембратону мало коригуючий вплив на прооксидантні процеси, нормалізувало активність антиоксидантних ферментів і стан глутатіонової системи мітохондрій мозку щурів, що зменшувало вираженість окисного стресу, викликаного дією гострої гіпоксії. Мембратон показав себе як ефективний адаптоген для підвищення стійкості організму до вільнорадикальних процесів гіпоксичного генезу.

Метастатична активність карциноми легень Льюїс за впливу антикоагулянтів прямої дії на тромбоцитарний гемостаз і коагуляційну активність крові

М. А. Мунько — 2024-09-19

Злоякісні новоутворення – одна з найважливіших медико-біологічних і соціально-економічних проблем у всьому світі та в Україні. Захворюваність і смертність від злоякісних новоутворень постійно зростають у зв’язку з нестабільною, несприятливою економічною ситуацією та значним старінням населення. Фатальність онкологічного захворювання найчастіше зумовлена метастазуванням злоякісного новоутворення. Здатність до інвазії злоякісної пухлини, процес при якому пухлинні клітини або їхні емболи віддаляються від первинної пухлини й проникають у навколишні тканини. Інвазія є першим етапом складного інвазивно-метастатичного каскаду, що призводить надалі до метастазування. Гiперактивація системи гемостазу та прогресування й агресивність злоякісної пухлини взаємопов’язані процеси. Тому розробка нових терапевтичних агентів, спрямованих на можливі тромбоцитарні мішені, і пошук нових властивостей доступних препаратів супроводу є перспективним напрямом протипухлинної терапії. Результати сучасних клінічних досліджень доводять, що застосування антикоагулянтів розширює можливість протипухлинної терапії, підвищує якість життя онкохворого та покращує прогноз перебігу хвороби. Проте багато аспектів залишається не вивченими, та пошук нових мішеней щодо запобігання метастазуванню є досі актуальним. У дослідженні ми порівняли вплив антикоагулянтів прямої дії – нефракціонованого гепарину (НФГ) та низкомолекулярного гепарину (НМГ) на метастатичну активність карциноми легень Льюїс (LL).

Мета дослідження – вивчити вплив антикоагулянтів прямої дії – НФГ (сулодексиду) та НМГ (еноксапарину) на метастатичну активність карциноми LL, порушення коагуляційної активності крові та тромбоцитарного гемостазу.

Антиметастатичні властивості сулодексиду вивчали на моделі спонтанно метастазуючої карциноми LL у мишей лінії C57BL/6, яких було розподілено на три групи по 7 тварин у кожній: першій групі – контроль (без пухлини) та другій групі (з перевитою карциномою LL) уводили 0,9 % NaCl, 0,05 мл/ 20 г маси тіла; третій групі (з перевитою карциномою LL) уводили сулодексид у дозі 2,0 мг/кг. Карциному LL перевивали в концентрації 3 • 105 клітин у 0,3 мл фізіологічного розчину внутрішньом’язово в праву гомілку мишей лінії C57BL/6. Лікування тварин починали на 5 добу після перевивки клітин карциноми LL. Сулодексид уводили в дозі 2,0 мг/кг внутрішньом’язово протягом 20 днів. До початку перевивки клітин LL у всіх експериментальних мишей було визначено час зсідання крові за Моравіцем. Процедуру проводили також на 14 та 28 день дослідження, що дало змогу оцінити вплив карциноми LL, карциноми LL + сулодексиду на коагуляційну активність крові дослідних мишей. На 28 день дослідження тварин знеживлювали, визначали гематологічні параметри, вилучали легені для підрахунку метастазів і селезінку для подальшого аналізу.

За попередніми дослідженнями були отримані дані щодо впливу антикоагулянту прямої дії еноксапарину в дозі 10,0 мг/кг на метастатичну активність карциноми LL. Порівняльний аналіз отриманих даних виявив значне зниження метастатичної активності карциноми легень LL за умов уведення антикоагулянтів прямої дії: у разі застосування сулодексиду утворення метастазів у легенях мишей гальмувалось на 63,79 %, а їхній об’єм – на 96,91 %, еноксапарину – відповідно на 60,88 % та 96,88 %.

На тлі метастазуючого пухлинного росту карциноми LL у мишей лінії C57BL/6 розвивається гіперкоагуляційний стан І стадії ДВЗ-синдрому, який характеризується суттєвим зниженням часу зсідання крові, спленомегалією, яка є наслідком посиленної секвертації тромбоцитів та збільшення їхнього селезінкового пулу, що викликає тромбоцитопенію.

Терапія сулодексидом у дозі 2,0 мг/кг та еноксапарином у дозі 10,0 мг/кг супроводжувалась тенденційним підвищенням кількості тромбоцитів у крові дослідних мишей на тлі метастазуючого пухлинного росту.

За результатами проведених досліджень встановлено, що антикоагулянти прямої дії, сулодексид та еноксапарин, достовірно не впливають на розмір первинної пухлини, але значно зменшують кількість та об’єм метастазів. За впливом на тромбоцитарну ланку гемостазу, антикоагулянти прямої дії показали тенденційне підвищення рівня тромбоцитів, достовірні зміни в інших показниках були відсутні. Отримані дані свідчать про доцільність подальших поглиблених досліджень механізму антиметастатичних ефектів антикоагулянтів прямої дії.

Протизапальна активність ліпосомальної форми кверцетину

З. С. Суворова — 2024-09-19

Останнім часом у плані пошуку нових протизапальних засобів значний інтерес викликає ліпосомальний препарат Ліпофлавон, що містить природний флавоноїд – 3,3’,4’,5,7-пентаоксифлавон (кверцетин).

Мета дослідження – вивчити протизапальну активність ліпосомальної форми кверцетину (Ліпофлавону) на різних моделях ексудативного запалення.

Протизапальну активність ліпосомальної форми кверцетину – Ліпофлавону вивчали на моделях ексудативного запалення в мишей, викликаного субплантарним уведенням різних флогогенних агентів.

Отримані результати показали, що ліпосомальна форма кверцетину – Ліпофлавон у діапазоні доз 3,8–15,2 мг/кг (за кверцетином) статистично достовірно інгібує набряк, який викликаний карагеніном з (-37,09) % до (-63,43) %. Експериментальне запалення, що викликане іншим флогогенним агентом – гістаміном, також демонструє антиексудативний ефект Ліпофлавону в межах від (-27,61) % до (-32,73) %. На моделі серотонінового набряку позитивна динаміка протизапальної дії ліпосо- мальної форми кверцетину знаходиться в діапазоні від (-17,95) % до (-32,00) %. Антиексудативна активність Ліпофлавону перевищує таку диклофенаку натрію на моделі ексудативного карагенінового набряку та знаходиться на одному рівні з дією референтного препарату за впливу інших флогогенних агентів.

Порівняльний аналіз співвідношення «структура – токсичність» серед уперше синтезованих біометалевих дигідроксо-μ-біс(глюконато)дигерманатів(IV)

В. Д. Лук’янчук — 2024-09-19

Актуальність питання, що розглядається в статті, полягає в доцільності адекватного порівняльного аналізу результатів доклінічного дослідження токсикометричних характеристик потенційних лікарських засобів залежно від їхньої хімічної структури зі спробою визначення фармакофора сполуки – лідера в ряду цих сполук.

На етапі порівняльної експериментальної лікарської токсикометрії досліджено у форматі «структура – токсичність» низку вперше цілеспрямовано синтезованих координаційних сполук германію з різними біометалами (магнієм (Mg), манганом (Mn), кобальтом (Co), нікелем (Ni), купрумом (Cu), цинком (Zn), що розглядаються як потенційні лікувально-профілактичні засоби для фармакокорекції кисеньдефіцитних станів організму.

Мета дослідження – провести комплексний порівняльний аналіз співвідношення «структура – токсичність» уперше синтезованих біометалевих дигідроксо-μ-біс(глюконато)дигерманатів(IV) 3d-металів.

Дослідження виконано на статевозрілих мишах-самцях, які попередньо пройшли необхідні карантинні процедури з наступним дотриманням чинних вимог з біоетики.

У токсикометричному експерименті вивчали 6 уперше синтезованих біометалевих дигідроксо-μ-біс(глюконато)дигерманатів(IV) з різними есенціальними мікроелементами (Zn, Mn, Cu, Mg, Co, Ni) за умов одноразового внутрішньоочеревинного (в/о) введення в різних дозах. Усі сполуки, що досліджуються, є водорозчинними. Ступінь токсичності координаційних сполук германію з біометалами визначали за величинами середньосмертельних доз та їхніми довірчими границями. Водночас реєстрували клінічні прояви токсичної дії, а також встановлювали клас небезпеки кожної зі сполук.

Експериментально доведено різний ступінь токсичності всіх досліджених сполук. Так, зокрема встановлено, що найтоксичнішою сполукою є мідьвмісна, LD50 якої становить 25,8 (22 ÷ 30) мг/кг і відноситься до III класу небезпеки, тобто, «помірно токсичних», а найменш токсичною виявилася сполука, до складу якої входить Mg, оскільки величина LD50 складає >1580 мг/кг і є «практично нетоксичною» сполукою (V клас).

Ранжування координаційних сполук германію з різними біометалами на підставі отриманих токсикометричних даних за ступенем зменшення їхньої гострої токсичності (збільшенням величини LD50) має наступний вигляд: Cu > Ni > Zn > Co > Mn > Mg.

У статті розглядаються можливі механізми токсичної дії германійорганічних сполук залежно від мікроелементу, що входить до їхнього складу.

МАТЕРІАЛИ науково-практичної конференції молодих учених із міжнародною участю «АКТУАЛЬНІ ПИТАННЯ ФАРМАКОЛОГІЇ ТА ЛІКАРСЬКОЇ ТОКСИКОЛОГІЇ»

2024-09-19

Посвідчення конференції від 08.02.2024 No 137 (УкрІНТІ)

До 100-річчя кафедри фармакології: від Харківського хіміко-фармацевтичного інституту до Національного фармацевтичного університету

С. Ю. Штриголь — 2024-09-19

Національний фармацевтичний університет, м. Харків

Запрошення до участі у Міжнародній науково-практичній конференції «Експериментальна та клінічна фармакологія»

Міністерство охорони здоров’я України — 2024-09-20

Шановні колеги!

Кафедра фармакології та клінічної фармації Національного фармацевтичного університету Міністерства охорони здоров’я України запрошує Вас взяти участь у Міжнародній науково-практичній конференції «Експериментальна та клінічна фармакологія», присвяченій 100-річчю кафедри фармакології НФаУ, що відбудеться 23–24 жовтня 2024 року (посвідчення УкрІНТІ від 11.12.2023 № 611).

ОСНОВНІ НАПРЯМИ РОБОТИ КОНФЕРЕНЦІЇ

Нейрофармакологія.
Фармакологія болю, запалення опорно-рухового апарату.
Фармакологія вісцеральних систем.
Фармакологія ендокринної системи та обміну речовин.
Фармакологія системи крові, імуно- та онкофармакологія.
Фармакологія протимікробних засобів.
Фармакологія екстремальних станів.
Сучасні аспекти створення лікарських засобів, біофармація.
Лікарська токсикологія.
Фармакологічні аспекти реабілітації пацієнтів.
Клінічна фармакологія та клінічна фармація.
Аналіз ринку, фармакоепідеміологічні, фармакоекономічні та фармаконаглядові аспекти застосування лікарських засобів.
Викладання фармакології, клінічної фармакології, клінічної фармації та інших клінічно орієнтованих освітніх компонент.

До учасі запрошуємо науковців, здобувачів вищої освіти, магістрантів, аспірантів, докторантів, лікарів, фармацевтів, співробітників фармацевтичних підприємств та компаній, викладачів вищих фармацевтичних та медичних навчальних закладів.

ФОРМИ УЧАСТІ У КОНФЕРЕНЦІЇ:
- очна участь (публікація тез та/або усна доповідь у форматі ZOOM-конференції);
- заочна участь (тільки публікація).

Робочі мови конференції: українська, англійська.

Матеріали конференції будуть опубліковані у Збірнику наукових праць «Експериментальна та клінічна фармакологія»

Для участі у конференції необхідно до 7 жовтня 2024 року заповнити електронну реєстраційну форму з обов’язковим прикріпленням тез (статті) у форматі *.doc або *.docx за посиланням: https://docs.google.com/forms/d/e/1FAIpQLSd03V9Ufz- YAlqBABhQA9PeCRr16pCL0H-xjc6hFTGd8jwiLA/viewform. Один файл повинен містити одну публікацію. Назви файлів: номер секції, Прізвище І. Б. (наприклад, 1_Іванов_А_В). Якщо подається дві публікації одного автора, то файли нумеруються арабськими цифрами (1_Іванов_А_В1, 1_Іванов_А_В2).

Участь у конференції та розміщення публікацій у збірнику БЕЗКОШТОВНІ!

КОНТАКТИ ОРГАНІЗАЦІЙНОГО КОМІТЕТУ
Еmail:
farmacol@nuph.edu.ua
Телефони:
+ 38 (063) 306-85-45, +38 (099) 793-66-30 – Штриголь Сергій Юрійович, заступник голови оргкомітету;
+ 38 095 9253330, +38 (096) 240-57-98 – Цеменко Карина Володимирівна, член оргкомітету.