Ключові слова
Анотація
У роботі підводяться деякі підсумки майже 40-річної роботи авторів в області ліпосомології, які були розпочаті в 80-х роках минулого століття під керівництвом академіка НАМН України Олександра Вікторовича Стефанова.
Створення потрібної концентрації лікарських речовин в органі мішені, не зачіпаючи при цьому не залучені в патологічний процес органи та тканини, – завдання непросте. За останні кілька років зроблено безліч спроб вирішити цю проблему, й виявилося, що кращими переносниками ліків є саме ліпосоми.
Переваги ліпосом перед іншими носіями зумовлені такими їхніми властивостями:
– спорідненість з природними мембранами клітин за хімічним складом;
– універсальність. Ліпосоми здатні переносити різноманітні фармакологічно активні речовини, а також додаткові джерела енергії для клітини, генетичний матеріал;
– ліпосоми легко біодеградують, вивільняючи доставлені речовини. На шляху прямування ліпосоми надійно вкривають свій вміст від контакту з імунною системою і не викликають захисних й алергічних реакцій організму;
– різні форми взаємодії ліпосом з клітинами. За цих умов можуть змінюватися властивості клітинних мембран, наприклад: в’язкість і проникність; величина електричного заряду; фосфоліпідне оточення ферментів й іонних каналів і, відповідно, їхня активність (ось чому навіть так звана
порожня ліпосома може бути біологічно активним агентом).
Завдяки ліпосомам з’являється новий спосіб спрямованого впливу на клітину, який можна назвати «мембранною інженерією», тобто з’являється можливість модифікувати клітинну мембрану в заданому напрямі.
Виявилося, що ліпосоми можуть бути не тільки переносниками ліків, але й мають самостійну біологічну активність. Продемонстровано здатність так званих порожніх фосфатидилхолінових ліпосом (ФХЛ) впливати на електричну та скоротливу активність судинних гладеньких м’язів. За гіпоксії ФХЛ
відновлюють змінену для іонів проникність плазматичних мембран гладеньких м’язів судин, а в щурів зі спонтанною артеріальною гіпертензією покращують ендотелій-залежні дилататорні реакції судин. Крім того, було показано, що «порожні» ФХЛ ефективно відновлюють викликане ацетилхоліном ендотелій-залежне розслаблення ізольованих кілець грудної аорти, порушене впливом гаммаопромінення. Ліпосоми також відновлюють знижену після опромінення чутливість судинної тканини до ацетилхоліну й оксиду азоту.
Із метою посилення антигіпоксичної та антиоксидантної дії ліпосом в їхню структуру був включений антиоксидант кверцетин. Використання ліпосомальної форми кверцетину призводить до повноцінного відновлення коронарного кровотоку в постокклюзійному періоді за гострої субтотальної ішемії міокарда, значною мірою зменшує прояви характерного для репеперфузіонного періоду окисного стресу та попереджає підвищення вмісту лейкотрієнів С4 і Е4. Синтез простацикліну в цьому разі не зменшується. Застосування ліпосомальної форми кверцетину призводить до зменшення зони некрозу міокарда в два рази. Ліпосомальна форма кверцетину практично повністю запобігає або значною мірою коригує порушення ритму серцевих скорочень і відновлює скоротливу активність міокарда.
Ліпосомальна форма кверцетину ефективно відновлює функцію калієвих каналів великої провідності в опромінених щурів.
Перспективним може виявитися включення до складу ліпосом цитохрому С. Ліпосомальна форма цитохрому С призводить до корекції порушень гемостазу та запобігає розвитку синдрому ДВС у разі гострої масивної крововтрати.
Численні патологічні процеси, такі як гіпертонія, атеросклероз, порушення кровотоку в центральній нервовій системі, викликані недостатністю ендогенного синтезу/вивільнення NO. У таких випадках додаткове введення NO може бути дуже ефективною стратегією в лікуванні захворювань,
пов’язаних із зазначеними патологічними процесами.
Розробка сучасних донорів оксиду азоту, що характеризуються здатністю контрольованого та дозованого вивільнення діючої речовини, являє собою надзвичайно складну задачу. Створення ліпідної системи доставки NO, здатної забезпечити природну швидкість вивільнення, та розробка її
стабільної лікарської форми стало наступною ціллю наших досліджень.
Проведені дослідження специфічної дії сконструйованої ліпосомальної форми оксиду азоту (ЛФ NO) свідчать про надзвичайно високу дилататорну, антиішемічну активність ліпосомальної форми оксиду азоту. Це підтверджується дозозалежним розслабленням сегментів інтактної аорти щурів і
тривалою гіпотензивною реакцією системного кровообігу. ЛФ NO запобігає розвитку критичних порушень насосної функції серця та сприяє збереженню скорочувальної активності за його субтотальної ішемії. Дія ЛФ NO проявляється значним дозозалежним розслабленням смужок печеристих тілець статевого члена та міометрія.
Новий ліпосомальний конструкт, що містить NO, ефективно відкриває поодинокі кальцій-залежні калієві канали великої провідності в судинних гладеньких м’язах і значно збільшує ймовірність їхнього знаходження у відкритому стані. Таким чином, ЛФ NO обіцяє бути ефективною для лікування ангіопатій різного генезу (включ- обіцяє бути ефективною для лікування ангіопатій різного генезу (включ обіцяє бути ефективною для лікування ангіопатій різного генезу (включно з діабетичною), еректильної дисфункції, гіперактивного сечового міхура, артеріальної гіпертензії та геморагічного й ішемічного інсульту. З огляду на можливість застосування в інгаляційній формі, вона може бути використана для лікування легеневої гіпертензії.
Висловлюється думка, що потенційні можливості ліпосом суттєво більші, ніж досі нам відомі. Ми тільки почали розуміти, як ліпосоми працюють з клітиною.