Ключові слова
Анотація
Здатність мікроорганізмів до плівкоутворення створює суттєві проблеми в клінічній практиці. Одним із шляхів вирішення проблеми є оцінка антибіоплівкового ефекту сучасних антимікробних препаратів і дослідження їхнього впливу на різні етапи формування біоплівок.
Мета дослідження – встановити чутливість біоплівок Pseudomonas aeruginosa та клітин-персистерів до дії ципрофлоксацину.
Антибіоплівкову активність ципрофлоксацину щодо клінічного ізоляту P. aeruginosa досліджували в концентраціях 0,5 МІК, 2,0 МІК і 5,0 МІК методом сорбції генціанвіолету на структурах біоплівки та з використанням резазурину. Життєздатність бактерій у складі сформованої біоплівки оцінювали за
допомогою флуоресцентної мікроскопії з використанням барвників акридинового оранжевого та пропідій йодиду. Формування та реверсію метаболічно неактивних клітин досліджували шляхом активації SOS-відповіді в бактерій.
Отримані результати дослідження свідчать, що ципрофлоксацин здатен порушувати плівкоутворення та руйнувати сформовані біоплівки P. aeruginosa. За його дії в концентрації 5,0 МІК реєструється зменшення біомаси (на 25,0–33,6 %) та кількості метаболічно активних клітин (78,6–100 %) на різних етапах формування біоплівки. Встановлено, що ципрофлоксацин у концентрації 0,5 МІК стимулює формування біоплівки. Препарат не запобігає утворенню персистерів, але здатен зменшувати їхню кількість у сформованій субпопуляції. Персистуючі клітини виявляють чутливість до дії препарату.
Таким чином, ципрофлоксацин виявляє антибіоплівкову активність щодо P. aeruginosa, яка більш виражена в концентрації, що перевищує МІК. У субінгібуючій концентрації ципрофлоксацин здатен стимулювати плівкоутворення, що необхідно враховувати в схемах використання фторхінолону в клінічній практиці. Існує необхідність поглиблених досліджень в умовах in vivo на різних моделях біоплівкових інфекцій з використанням штамів з різною чутливістю до антимікробних препаратів.