Ключові слова
Анотація
Мета дослідження – з’ясувати характер взаємодії потенційного антиконвульсанту 5-[(Z)-(4-нітробензиліден)]-2-(тіазол-2-іліміно)-4-тіазолідинону з речовинами стимулювальної та пригнічувальної дії на центральну нервову систему (ЦНС) і проаналізувати її можливі механізми.
Експеримент проведено на 66 білих нелінійних мишах. Досліджувану сполуку вводили внутрішньошлунково в дозі 100 мг/кг. Взаємодію з кофеїну-бензоатом натрію (20 мг/кг, внутрішньоочеревинно) вивчали в тесті відкритого поля. Для оцінки взаємодії зі сполуками депримувальної дії використано модель етанолового (12,5 % (об/об) внутрішньоочеревинно) та тіопенталового наркозу (70 мг/кг внутрішньоочеревинно), препарат порівняння – пірацетам у дозі 400 мг/кг внутрішньошлунково.
При дослідженні взаємодії 5-[(Z)-(4-нітробензиліден)]-2-(тіазол-2-іліміно)-4-тіазолідинону з кофеїну-бензоатом натрію в стимулювальній дозі виявлено нівелювання збуджувального впливу: на 42,55 % (p < 0,01) зменшилася локомоторна активність тварин порівняно з показником групи кофеїну, сума всіх показників тесту знизилася на 33,33 % (p < 0,05). На моделі тіопенталового наркозу 5-[(Z)-(4-нітробензиліден)]-2-(тіазол-2-іліміно)-4-тіазолідинон не потенціював пригнічувальний вплив барбітурату. За дослідження взаємодії з етанолом виявлено достовірне подовження часу перебування тварин у бічному положенні на 23,05 % порівняно з контролем (p < 0,05), що може свідчити про фармакодинамічну взаємодію.
Таким чином, доведено відсутність у 5-[(Z)-(4-нітробензиліден)]-2-(тіазол-2-іліміно)-4-тіазолідинону потенціювальної взаємодії з барбітуратами, виявлено сприятливий модулювальний вплив на ефект кофеїну. Алкопротекторної активності в досліджуваної сполуки не виявлено, навпаки, вона
подовжує наркозний ефект етанолу. Результати свідчать про доцільність подальшого вивчення механізму дії перспективного антиконвульсанту 5-[(Z)-(4-нітробензиліден)]-2-(тіазол-2-іліміно)-4-тіазолідинону.