Ключові слова
Анотація
Відомо, що шавлія лікарська (ШЛ) має виражений протизапальний ефект, який можна порівняти з таким у нестероїдних протизапальних препаратів. Доцільним є з’ясування впливу екстрактів ШЛ на сечовидільну функцію нирок. Мета дослідження – вивчення впливу 11 різних екстрактів ШЛ на діурез у щурів за умов водного навантаження. Дослідження виконано за стандартною методикою Є. Б. Берхіна. Досліджувані екстракти вводили внутрішньошлунково (в/ш) в дозах 10, 15, 20, 50, 70 мг/кг (екстракти № 1, 2 і 3) і 10, 20, 50, 70 мг/ кг (екстракти № 4, 5, 6, 7, 8, 9, 10 і 11). Препарати порівняння – фуросемід (10 мг/кг, в/ш), гідрохлортіазид (50 мг/кг, в/ш), адіурекрин (2 ОД, підшкірно). Білих нелінійних щурів розподіляли в групи по 6 тварин. Діурез реєстрували через 2 і 4 год після водного навантаження. За результатами дослідження встановлено, що 10 з 11 екстрактів ШЛ виявляють антидіуретичні властивості. Досліджувані сполуки статистично значущо зменшували об’єм виведеної сечі на 15,7– 58,3 % порівняно з показником контрольних тварин (р < 0,05). Для екстрактів № 1, 2, 3, 6, 8, 9, 10 і 11 встановлено зворотний дозозалежний ефект, тобто, у разі зменшення дози (до 10–20 мг/кг) посилювалась антидіуретична дія. На відміну від цих екстрактів, екстракти № 4 і 5 виявляли антидіуретичну активність у всьому діапазоні досліджуваних доз (10–70 мг/кг). Екстракт № 7 у жодній з досліджуваних доз не чинив антидіуретичного ефекту. Зважаючи на те, що основним компонентом екстрактів ШЛ є фенольні сполуки, зокрема, гідроксикоричні кислоти, зроблено припущення, що в основі антидіуретичного ефекту є їхня здатність зменшувати синтез простагландинів. Амінокислоти L-лізин і L-аргінін у цьому випадку проявили потенціювальний ефект.