Оптимізація підходів до оцінки ефективності пероральних детоксикантів на моделі гострої інтоксикації етанолом

Анотація

Інтоксикація, що потребує симптоматичної терапії, досить часто зустрічається в клінічній практиці та проявляється при різноманітних за етіологією та патогенезом невідкладних станах. Токсини проникають у клітини через дефекти біологічних мембран, викликають порушення внутрішньоклітинного обміну, цитоліз, що призводить до появи автоантигенів, зміни розподілу та дисемінації цитолокалізованих речовин, утворення патологічних метаболітів і їхньої гіперконцентрації. Тому пошук нових детоксикантів сьогодні є досить актуальною проблемою. Пришвидшення та здешевлення надходження нових детоксикуючих засобів до медичних закладів безпосередньо залежить від належного проведення доклінічних досліджень їхньої специфічної активності за рахунок використання нових експериментальних підходів і моделей. Мета дослідження – оптимізувати підходи до оцінки ефективності пероральних детоксикантів на моделі гострої інтоксикації етанолом в експериментальних тварин (щурів). Дослідження проводили на білих щурах-самцях масою 180–200 г. Для експерименту було відібрано 20 тварин. Їх розподіляли на 2 групи по 10 тварин у кожній. Для моделювання гострої інтоксикації тваринам дослідної групи перорально вводили 40 % розчин спирту етилового в дозі 8,0 г/кг маси тіла (1 LD50) у 2 прийоми з проміжком 15 хв. Тварини другої групи, які були інтактним контролем, одержували воду для ін’єкцій у дозі 5,0 мл/кг у тому самому режимі, що й тварини дослідної групи. Враховуючи сильну токсичну відповідь, у процесі виконання експерименту тварин з дослідної групи, які упродовж 30 хв після введення етанолу впадали в стан глибокої коми, виводили з експерименту, що зумовлено неможливістю подальшого введення таким щурам запланованих до тестування детоксикаційних лікарських засобів через ризик їхньої аспірації в дихальні шляхи. Такі тварини замінювались іншими та їм присвоювались аналогічні номери. Період спостереження за експериментальними тваринами становив 4 дні. Загибель тварин реєстрували негайно після того, як вона була встановлена. Оцінювали тривалість життя, неврологічний статус, показники емоційно-рухової активності. Досліджували також біохімічні показники сироватки крові з метою порівняння чутливості всіх параметрів, що визначали для моніторингу гострої інтоксикації. Встановлено, що за умов гострої інтоксикації етанолом у дозі 1 LD50 до 30 % тварин можуть відсіюватись внаслідок розвитку в них коматозного стану, що унеможливлює оцінку ефективності пероральних детоксикантів через ризик їхньої аспірації в дихальні шляхи. Порівняльний аналіз усіх досліджених параметрів підтверджує високу інформативність саме показників неврологічного статусу та рухової активності тварин за моделювання гострої інтоксикації етанолом, у той час як зміни біохімічних показників на ранньому етапі розвитку інтоксикації не є інформативними. Оптимізація способу оцінки ефективності пероральних детоксикантів на тлі гострої інтоксикації етанолом в лабораторних тварин дозволяє вивчати різні стадії перебігу даної патології, здійснювати моніторинг стану тварин у динаміці інтоксикації, що має значення для проведення скринінгових досліджень пероральних препаратів з детоксикуючою активністю.