Ключові слова
Анотація
Оксидативний стрес тісно пов’язаний з розвитком раку, діабету, нейродегенерації, серцево- судинних захворювань і потребує введення екзогенних антиоксидантів (АО). На роль синтетичних АО для комплексної терапії хвороб центральної нервової системи та внутрішніх органів можуть пре- тендувати похідні 2-оксоіндолін-3-гліоксилової кислоти.
Мета дослідження – вивчити антиоксидантну дію 2-гідрокси-N-нафтален-1-іл-2-(2-oксо-1,2- дигідро-індол-3-іліден)-ацетаміду (сполуки 18) за умов моделювання патології серця та нирок у лабораторних тварин.
Було проведено дві серії експериментів на білих щурах-самцях. У першій серії моделювали адре- наліновий міокардит. Сполуку 18 (12 мг/кг) та препарат порівняння етилметилгідроксипіридину сукци- нат (100 мг/кг) вводили внутрішньоочеревинно за 30 хв до та через 1 год після введення адреналіну. У плазмі крові вивчали активність ферментів-маркерів кардіальної патології: креатинкінази (КК-МВ), аланінамінотрансферази (АлАТ), аспартатамінотрансферази (АсАТ), у плазмі та міокарді визначали показники пероксидного окиснення ліпідів (ПОЛ) та антиоксидантного захисту. У другій серії експе- риментів моделювали гліцерол-індуковане гостре ураження нирок через 30–40 хв після введення фармакологічного агенту. Через 24 год досліджували вміст креатиніну та сечовини в плазмі крові, оцінювали інтенсивність ПОЛ та стан антиоксидантних ферментів у плазмі та нирках. Статистичну обробку проводили за програмами Statistica 6,0, застосовуючи дисперсійний аналіз ANOVA.
Адреналіновий міокардит характеризувався збільшенням активності КК-МВ, АсАТ і АлАТ проти інтактного контролю. Це супроводжувалося збільшенням вмісту продуктів ПОЛ, що реагують з 2-тіо- барбітуровою кислотою (ТБК-АП), та гальмуванням активності супероксиддисмутази (СОД) і катала- зи. Уведення сполуки 18 сприяло нормалізації біохімічних змін, спричинених адреналіном. Відбува- лося зниження активності КК-МВ, АсАТ та АлАТ порівняно з контрольною патологією. Під дією спо- луки 18 спостерігалося зниження вмісту ТБК-АП у міокарді на 19 % і збільшення активності СОД та каталази в міокарді на 17 % та 34 % відповідно. Вона перевершувала препарат порівняння за впли- вом на маркерні ферменти, зниженням рівня ТБК-АП та активацію каталази в міокарді.
Моделювання гліцерол-індукованого гострого ураження нирок характеризувалося підвищенням вмісту креатиніну та сечовини в плазмі крові, збільшенням вмісту ТБК-АП у плазмі крові та нирках зі зниженням активності каталази та СОД проти інтактного контролю. Сполука 18 і препарат порівнян- ня не призводили до зменшення вмісту креатиніну та сечовини й інтенсивності ПОЛ за гострого враження нирок. Вміст ТБК-АП у плазмі крові та нирках не відрізнявся від такого за контрольної патології, однак обидва препарати збільшували активність каталази в нирках.
Отже, уведення тваринам 2-гідрокси-N-нафтален-1-іл-2-(2-oксо-1,2-дигідро-індол-3-ілі- ден)-ацетаміду (сполуки 18) за умов адреналінового міокардиту сприяло відновленню рівня біохімічних маркерів стану міокарда та гальмуванню розвитку оксидативного стресу ефективніше за eтилметилгідроксипіридину сукцинат. Сполука 18 менш активна як нефропротектор порівняно з її кардіопротекторною дією, однак і в разі гострого ураження нирок підвищує активність анти- оксидантного ферменту каталази.