Ключові слова
Анотація
Відомо, що при перитоніті шлунково-кишковий тракт стає джерелом ендогенної інтоксикації бактеріальної та дисметаболічної природи, що створює умови для неконтрольованої транслокації умовно-патогенної мікрофлори в черевну порожнину та системний кровотік з розвитком абдомінального сепсису. Такий розвиток захворювання вимагає застосування комбінованого лікування, яке включає хірургічне втручання, спрямоване на усунення джерела перитоніту, санацію черевної порожнини, антибактеріальну, імуно- й еферентну терапію.
Мета дослідження – оцінка клініко-економічної ефективності детоксикаційної терапії N-хлортаурином у хворих на гострий перитоніт та тлі базової терапії.
Серед залучених у дослідження 104 осіб усі процедури за Протоколом фази ІІ клінічних випробувань пройшли 52 випробовуваних основної групи та 50 пацієнтів контрольної групи. Із дослідження вибули 2 пацієнти групи контролю (один пацієнт був переведений до відділення реанімації та інтенсивної терапії) з явищами наростаючої поліорганної недостатності, а іншому проведена релапаротомія в зв’язку з наявністю гнійного ускладнення). У решті випадків післяопераційний процес характеризувався стабільним перебігом.
Як засоби базисної терапії всім випробовуваним парентерально призначалися антибактеріальні препарати з урахуванням чутливості мікрофлори, аналгетики, антикоагулянти, за необхідності – прокінетики, а як засоби дезінтоксикаційної терапії – кристалоїди, реамберин 400 мл внутрішньо- венно 1 раз на добу, ГЕК 400 мл у вену 1 раз на добу, лотрен 200 мл 1 раз на добу. Крім цього, пацієнти, які були включені в основну групу, отримували розчин досліджуваної фіксованої комбінації гіпохлориту натрію з таурином (N-хлортаурин) у концентрації 600 мг/л (у перерахунку на NaClO). Препарат вводили внутрішньовенно, крапельно, повільно зі швидкістю 20–40 крап./хв (близько 3–3,5 мл/хв) по 400 мл 2 рази на добу (кожні 12 год) протягом 3 діб.
Згідно з вимогами Протоколу фази ІІ клінічних випробувань, після одноденного відбіркового періоду (скринінгу, Тскр) проводився курс лікування протягом 3 діб, який завершувався контрольним періодом. Протягом першого, другого та третього дня курсу лікування (Тлік1, Тлік2 і Тлік3 відповідно) усі випробовувані отримували призначену терапію та проходили обстеження. У контрольний період (Тконтр – перший день після закінчення курсу лікування) пацієнти мали можливість повідомити дослідника про розвиток побічних реакцій. Паралельно проводили повторний огляд випробовуваних і лабораторне обстеження.
Встановлено, що в режимі дворазового внутрішньовенного введення досліджуваного детоксиканта протягом 3 діб у пацієнтів основної групи спостерігається статистично значиме зниження рівня молекул середньої маси як при 280 нм, так і при 254 нм, а також активності АсАТ, АлАТ, амілази та вмісту креатиніну й загального білірубіну. Наступного дня після завершення курсу терапії рівні зазначених показників в основній групі випробовуваних були статистично значимо нижчими порівняно з відповідними показниками групи контролю.
Новий вітчизняний інфузійний розчин N-хлортаурин, що є фіксованою комбінацією гіпохлориту та хлориду натрію, а також аміноетансульфонової кислоти, проявляє виразні детоксикаційні властивості в комплексній терапії хворих на гострий перитоніт і також має економічні переваги в грошовому еквіваленті порівняно з референтними засобами.