Ключові слова
Анотація
У статті наведено аналіз літератури, присвяченої патофізіологічним механізмам і клінічним проявам різновидів болю, розглянуто основні патобіохімічні ланки формування больового синдрому та перспективність створення нових високоефективних аналгетиків.
Біль, у першу чергу, є механізмом виживання та попереджає про потенційне або фактичне пошкодження тканин, проявляється певними вегетативними, психологічними та поведінковими реакціями. Біль класифікують залежно від етіологічних і патогенетичних чинників, тривалості больових відчуттів, клінічних й інших факторів. За патофізіологічними механізмами та клінічними проявами виділяють ноцицептивний, неноцицептивний або невропатичний та ноципластичний (дисфункціональний) різновиди болю. Процес формування болю включає чотири послідовних етапи: трансдукцію, трансмісію, трансформацію (пластичність) і перцепцію (сприйняття).
В організмі людини існує динамічна рівновага між ноцицептивною та антиноцицептивною систе- мами, які утворені різними структурами головного мозку та забезпечують захисний механізм ендогенної аналгезії через активацію опіатної та неопіатної нейрональних систем. Основний механізм аналгезії полягає в нейрохімічному блокуванні нервової імпульсації прета постсинаптичних мембран за допомогою катехоламінів, серотоніну, ендогенних опіоїдних (енкефаліни, ендорфіни, динорфіни) і неопіоїдних (ангіотензин, нейротензин, холецистокінін та ін.) речовин, а також шляхом гальмування нейромедіаторів больової чутливості. Використання знеболюючих препаратів залежить від виду больового синдрому та ступеню його вираженості.