Анотація
Відповідно до сучасних уявлень підходи, що засновані на пошуку нових інгібіторів СОХ, є одним з пріоритетних напрямів цілеспрямованого пошуку нових препаратів для контролю болю та запалення. Особливості міжмолекулярної взаємодії відомих нестероїдних протизапальних препаратів (НПЗП) з ізоформами циклооксигенази є важливим елементом системи оцінки біологічних ефектів у медичних технологіях спрямованого пошуку нових біологічно активних речовин.
Мета дослідження – вивчення та порівняльний аналіз особливостей супрамолекулярних взаємодій похідних тріазоло-азепіну з циклооксигеназою (СОХ-1 і СОХ-2), визначення їхніх перспектив як потенційних НПЗП.
Особливості супрамолекулярної взаємодії тріазоло-азепінів як інгібіторів СОХ визначали за вільною енергією зв’язування, геометричними характеристиками лігандів та особливостями оточення досліджених молекул залишками амінокислот в активному сайті зв’язування кожної з ізоформ. Використання молекулярного докінгу для оцінки можливого механізму біологічної дії гетероциклічних сполук – похідних тріазоло-азепіну дозволило виявити особливості їхнього комплексоутворення з СОХ-1 і СОХ-2.
Похідні тріазоло-азепіну розміщуються в активному сайті зв’язування СОХ-1 і СОХ-2, який є характерним для молекул целекоксибу з СОХ-2 та диклофенаку, мофезолаку, целекоксибу з СОХ-1 відповідно. Досліджені тріазоло-азепіни в активному сайті зв’язування циклооксигенази (СОХ-1 і СОХ-2) розташовані в оточенні залишків амінокислот, які притаманні оточенню відповідних препаратів порівняння. Ключовою ліганд-ферментною взаємодією тріазоло-азепінів є позиція ліганду та його взаємодія в окремій області зі залишком Arg499, як це властиво для целекоксибу. Вільна енергія зв’язування досліджених комплексів співставна з такою препаратів порівняння.
Наявність характерної додаткової зони, що представлена залишками Arg499, Ala502, Ile503, Phe504 в їхніх комплексах з ЦОГ-2, дозволяє передбачати, що один з механізмів протизапальної дії досліджених сполук може бути опосередкований через взаємодію з COX-2.