Обізнаність фармацевтів-інтернів щодо побічних ефектів нових цукрознижувальних препаратів (частина 1)

Анотація

Мета дослідження – оцінити обізнаність фармацевтів-інтернів щодо побічних ефектів нових цукрознижувальних препаратів і шляхів їхнього попередження та корекції.

Цукровий діабет (ЦД) входить до 4 найбільших неінфекційних пандемій у світі та до 5 основних ризик-факторів розвитку кардіоваскулярних порушень. За даними ВООЗ, кількість хворих на ЦД у віці 20–79 років за останнє десятиліття зросла майже в 2 рази, причому 90 % випадків припадає на
ЦД ІІ типу. Аналогічна тенденція спостерігається й в Україні.

З огляду на прогресуючий характер ЦД ІІ типу, нерідко з поступовою втратою відповіді на цукрознижувальну терапію, значну кількість поліморбідних станів тощо проблема своєчасної діагностики та лікування є досить актуальною. Також розвитку ЦД ІІ типу може сприяти тривала терапія глюкокортикостероїдами, атиповими антипсихотиками, тіазидами, інгібіторами протеази, нуклеозидними інгібіторами зворотної транскриптази, протисудомними засобами, високими дозами антидепресантів тощо.

Результати останніх досліджень в ендокринології відносно нових механізмів розвитку ЦД та його ускладнень сприяли появі на фармацевтичному ринку нових класів цукрознижувальних ліків. Низка цукрознижувальних засобів за рахунок своїх полімодальних властивостей увійшли до схем лікування інших патологій, включаючи серцево-судинні захворювання, нейродегенерацію, захворювання нирок тощо. З’явились нові комбіновані цукрознижувальні засоби для лікування ЦД ІІ типу, зокрема й комбінації інсулінів з аналогами глюкагоноподібного пептиду 1.

Аналіз фармацевтичного ринку показав, що в Україні наявні практично всі класи цукрознижувальних засобів для лікування ЦД ІІ типу. 52,6 % усіх зареєстрованих в Україні препаратів для лікування ЦД ІІ типу це препарати метформіну (як монокомпонентні, так і в комбінаціях).

Проте засоби для лікування ЦД ІІ типу, попри свою клінічну ефективність, мають і низку побічних ефектів та протипоказань щодо їхнього застосування.

Результати дослідження можуть бути застосовані для оптимізації викладання дисциплін «Клінічна фармація та фармацевтична опіка», «Клінічна фармакологія», «Побічна дія ліків» та підготовки в інтернатурі за спеціальністю «Фармація».