Клінічна ефективність гіпертонічного розчину гліцерину, збагаченого рослинними екстрактами, у комплексній терапії гострого риносинуситу
pdf

Ключові слова

гострий риносинусит, клінічна фармакотерапія, гіпертонічний розчин гліцерину

Анотація

Найперспективнішим у лікуванні та профілактиці гострого риносинуситу (ГРС) є застосування комплексних медикаментозних засобів, що забезпечуватиме зменшення економічних затрат і підвищення комплаєнтності терапії, ослаблення тяжкості перебігу захворювання, мінімізацію
його тривалості, попередження ускладнень і хронізації патології.
Мета дослідження – оцінка ефективності комплексної терапії ГРС з використанням 3 % розчину гліцерину, збагаченого специфічними проантоціанідинами (препарат Хьюмер Синусит).
До чинного етапу дослідження було залучено 64 пацієнти (чоловіки та жінки) віком 18–60 років зі встановленим діагнозом з шифром МКБ-10 J01 – гострий синусит. Усі пацієнти проходили обстеження та стаціонарне лікування в закладах охорони здоров’я міста Дніпра протягом 2020–2021 років і надали інформовану письмову згоду на участь у дослідженні. Основна група спостереження (32 пацієнти) отримувала стандартну медикаментозну терапію зі застосуванням препарату Хьюмер Синусит як елімінаційно-іригаційного засобу, група порівняння І (13 пацієнтів) – спрей назальний ізотонічний, група порівняння ІІ (19 пацієнтів) – спрей назальний гіпертонічний.
Результатами риноскопічного обстеження встановлено, що після закінчення курсу терапії в 25 % (8 з 32) пацієнтів групи з використанням комбінованого препарату Хьюмер Синусит як елімінаційно-іригаційного засобу спостерігався набряк та гіперемія слизової, тоді як у референтних групах І і ІІ у 53,8 % (7 з 13) і 47,4 % (9 з 19) хворих відповідно.
Порівняльний аналіз показників риноманометрії у хворих з ГРС, які отримували лікування за різними схемами, показав більш виразну динаміку змін сумарного об’ємного потоку (СОП) і сумарного аеродинамічного опору (САО) у пацієнтів групи Хьюмер Синуситу. У пацієнтів зазначеної групи значення СОП, збільшившись до кінця курсу лікування на 46,3 % (р < 0,01), відновлювалося практично до відповідних параметрів фізіологічної норми, тоді як у референтних групах І і ІІ аналогічний показник збільшився лише на 30,2 % (р > 0,05) і 36,5 % (р < 0,05) відповідно порівняно з такими до лікування.
Зокрема, у пацієнтів групи з іригаційною терапією 3 % розчином гліцерину, збагаченим специфічними проантоціанідинами, реєструвалася статистично значима відмінність показників цитозу, абсолютного вмісту нейтрофілів, частки деструктивних фагоцитів і фагоцитозу автофлори порівняно з референтною групою І (ізотонічний сольовий розчин) та відсотку фагоцитозу автофлори – з референтною групою ІІ (гіпертонічний сольовий розчин).
Зазначені зміни параметрів цитограми назального секрету свідчать про суттєве ослаблення активності запального процесу та позитивний вплив на показники адаптивного імунітету у разі використання комбінованого препарату Хьюмер Синуситу як елімінаційно-іригаційного засобу.
Таким чином, клінічна ефективність елімінаційно-іригаційної терапії з використанням Хьюмер Синуситу за умов ГРС обумовлена покращанням мукоциліарного кліренсу слизової верхніх дихальних шляхів, зменшенням проявів запалення та корекцією показників місцевого імунного
статусу.

https://doi.org/10.33250/15.05.313
pdf