Ключові слова
Анотація
Мета дослідження – оцінити спектр і частоту побічних реакцій (ПР) антипсихотичних препаратів (АП) у профільних стаціонарах Тернопільської області в 2018–2022 роках.
Проаналізовано 244 випадки ПР АП, які призначали в психіатричних закладах охорони здоров’я Тернопільської області в 2018-2022 роках.
Встановлено чітку тенденцію до щорічного зростання частки ПР АП відносно кількості ПР усіх препаратів, які призначали в цей період (від 40,0 % до 75,7 %). Головне місце посідали симптоми порушення функції центральної нервової системи, зокрема екстрапірамідні розлади: руховий та емоційний неспокій, мимовільні рухи (5,7–10,7 %), тремор (18,9–25,0 %), скутість (17,9–22,2 %) і ригідність (7,5–17,8 %) м’язів, утруднене мовлення (1,9–17,4 %) та утруднене ковтання (1,9–8,9 %). Частими проявами були гіперсалівація (8,3–30,4 %), сухість у роті (6,5–15,6 %), нудота. Спостері- галось зниження артеріального тиску (зрідка – його підвищення), тахікардія. У всі роки спостере- ження в частини хворих реєстрували нечіткість зору та мідріаз. ПР АП переважно спостерігались у пацієнтів віком 18–44 (36,0–61,1 %) і 45–59 (19,7–38,3 %) років, частіше в чоловіків. Не зареєстро- вано суттєву різницю частоти ПР АП 1 і 2 поколінь. Постійними щорічними проявами ПР серед типових АП були ПР трифлуоперазину (10,9–17,4 % випадків), серед атипових АП – ПР рисперидо- ну (26,8–37,7 % випадків).
Таким чином, з усього спектра побічних реакцій препаратів, які використовували в психіатричних стаціонарах Тернопільської області в 2018–2022 роках, у 51,4 % випадків реєстрували несприятливі наслідки застосування АП. Встановлено чітку тенденцію до прогресуючого зростання частки ПР АП відносно загальної кількості ПР усіх препаратів, які призначали в психіатричних стаціонарах у 2018– 2022 роках. Найтиповішими проявами при застосуванні АП у всі роки спостереження були екстра- пірамідні розлади. ПР переважно реєстрували в хворих молодого і середнього віку, частіше в чоло- віків. Незважаючи на те, що не встановлено суттєвої різниці в частоті виникнення ПР при застосуван- ні АП 1 і 2 поколінь, серед типових АП більшу кількість несприятливих наслідків фармакотерапії зареєстровано в трифлуоперазину, серед атипових – у рисперидону.
Отримані результати сприятимуть оптимізації застосування АП у клінічній практиці шляхом забез- печення належного балансу між користю та ризиками фармакотерапії. Необхідні подальші дослі- дження з більшими розмірами вибірки та дизайнами, які зосереджені на частоті ПР окремих АП.