Ключові слова
Анотація
Есенціальні фосфоліпіди різного походження знайшли своє застосування як гепатопротекторні препарати, які захищають і покращують функцію печінки в хворих на цукровий діабет з неалкогольною жировою дистрофією печінки та хронічними інфекціями. Оскільки біологічна активність «ессенціальних» фосфоліпідів відкрита досить давно й їхнє медичне застосування розпочалось ще до остаточного формування світової системи контролю за безпечністю та ефективністю лікарських засобів, то натепер склалася парадоксальна ситуація. Більшість опублікованих у відкритому доступі досліджень ефектів «ессенціальних» фосфоліпідів проводилася на людині. Результати доклінічного вивчення конкретних лікарських засобів на основі фосфоліпідів зазвичай є власністю фірмвиробників і не викладаються у відкритий доступ. Однак дослідження на тваринах мають не меншу наукову значущість з огляду на той факт, що тварини також страждають від захворювань печінки, а також на те, що інформація, отримана в результаті досліджень на тваринах зі застосуванням таких препаратів, може доповнити сукупність існуючих знань щодо їхнього використання та буде необхідною для виробників препаратів-генериків для їхньої реєстрації. Мета дослідження – оцінка підгострої токсичності препарату есенціальних фосфоліпідів (Ессенціалє Н) у трьох дозах на щурах обох статей для того, щоб надати додаткову наукову інформацію як про придатність препарату для лікування, так і для підтвердження основних параметрів його безпечності. Підгостру токсичність шляхом внутрішньоочеревинних повторних уведень тест-зразка Ессенціалє Н протягом 28 днів досліджували на білих щурах обох статей (Rattus norvegicus). 20 самців і 20 самиць з масою 150–180 г були розподілені на 3 дослідних та одну контрольну групу (по 5 особин для кожної статі): 1 група одержувала препарат у терапевтичній дозі 22,13 мг/кг; 2 група – у 5-разовій терапевтичній – 110,65 мг/кг; 3 група – у 10-разовій терапевтичній – 221,30 мг/кг. Контрольній групі тварин вводили розчинник (воду для ін’єкцій) у об’ємах, які відповідали максимальній дозі досліджуваного препарату. У кінці експерименту тварин знеживлювали, проводили аналіз сечі, макроскопічні та мікроскопічні дослідження, визначали гематологічні параметри та біохімічні показники сироватки крові. Проведені дослідження дозволили виявити дозозалежний ефект Ессенціалє Н на всі досліджені показники. Загалом, введення Ессенціалє Н у дозі 22,13 мг/кг не спричиняло помітного негативного впливу на приріст маси тіла, показники аналізу сечі, гематологічні та біохімічні параметри, тканини внутрішніх органів. Із підвищенням дози Ессенціалє Н до 110,65 мг/кг було відзначено сповільнення приросту маси тіла, вірогідне збільшення активності амінотрансфераз порівняно з контрольною групою, з’являлись ознаки запальної реакції у внутрішніх органах. За умов застосування Ессенціалє Н у дозі 221,30 мг/кг негативні зміни поглиблювались (вірогідне збільшення активності амінотрансфераз, гамма-глутамілтрансферази, масових коефіцієнтів печінки, селезінки, поява деструктивних змін у сім’яниках). Одна тварина загинула. Отримані дані можуть свідчити про те, що хронічна експозиція Ессенціалє Н у високих дозах може призводити до ушкодження печінки за типом холестазу. Можна відзначити більшу чутливість самців до дії Ессенціалє Н у разі застосування високих доз препарату.