Ключові слова
Анотація
Больові синдроми є одними з найпоширеніших у клінічній практиці патологічних станів. Вони часто призводять до тяжких страждань, інвалідизації і, як наслідок, до зниження якості життя пацієнтів і значних економічних втрат. Тому проблема лікування болю є однією з найактуальніших для сучасної медицини.
Мета дослідження – аналіз та узагальнення даних наукової літератури щодо сучасних поглядів на механізми дії неопіоїдних аналгетиків та їхній фармакотерапевтичний потенціал. Також у дослідженні розглянуто питання щодо сильних і слабких сторін сучасних стратегій створення та подальшої розробки ненаркотичних аналгетиків.
Індивідуальна реакція пацієнтів на біль і знеболювання є варіабельною, тому важливо визначити, що є прийнятним аналгетиком для конкретного пацієнта або типу болю. Розуміння складної біології механізмів, що лежать в основі обробки ноцицептивної інформації, відкриває важливий шлях для розробки нових, більш ефективних і безпечних засобів фармакотерапії больових синдромів різного генезу.
Не дивлячись на великий обсяг досліджень і певний прогрес у розумінні механізмів дії ненаркотичних аналгетиків, проблема фармакологічного контролю болю ще є далекою від вирішення. Особливо це стосується фармакотерапії тривалого/хронічного болю. Тому актуальною залишається розробка потужних неопіоїдних аналгетиків, що діють на нові мішені в різних відділах ЦНС, зокрема на серотонінергічні, адренергічні, NMDA-рецептори, глутамат, а також на специфічні рецептори, що знаходяться на ноцицептивних нейронах та ін., враховуючи особливості фармакокінетики та безпеки нових молекул.