Гіпоталамо-гіпофізарно-надниркова вісь у механізмах причинно-наслідкового зв’язку посттравматичного стресового розладу з метаболічним синдромом як потенційна мішень фармакотерапії
pdf

Ключові слова

посттравматичний стресовий розлад, метаболічний синдром, гіпоталамо-гіпофізарно-надниркова вісь, фармакотерапія

Анотація

Унаслідок травматичних подій часто розвивається посттравматичний стресовий розлад (ПТСР) – складний соматичний, когнітивний і поведінковий стан, який характеризується повторюваністю надзвичайно травматичного досвіду та може призвести до значної професійної та міжособистісної дисфункції. Хоча ПТСР вважається переважно психіатричним станом, внаслідок неврологічних та ендокринних порушень він також характеризується супутніми соматичними захворюваннями, зокрема такими, як метаболічний синдром (МС). Аналіз проспективних досліджень лонгітюдного зв’язку між симптомами ПТСР і МС свідчить, що складність ПТСР пропорційна подальшому збільшенню тяжкості МС. Отже, постає питання щодо основних біологічних регуляторних механізмів, які спільно спричиняють ПТСР і МС і можуть бути враховані при розробці фармакотерапевтичних підходів до лікування ПТСР і пов’язаних з ним метаболічних дисфункцій.

Мета дослідження – аналіз та узагальнення даних наукової літератури щодо сучасних поглядів на механізми порушення регуляції гіпоталамо-гіпофізарно-надниркової (HPA) осі, що лежать в основі розвитку ПТСР, а також залучені до метаболічних дисфункцій.

Частота коморбідності, яка виникає між МС і ПТСР, передбачає наявність внутрішніх неврологічних та ендокринних змін, а також змін у метаболізмі. Цей складний фенотип виникає в результаті взаємодії між генетичними й іншими біологічними та навколишніми факторами. Висунуто гіпотезу, що ПТСР розвивається за умов пошкодження природної здатності адаптуватися до стресу. На відміну від гострого стресу за ПТСР існує складна модуляція основних медіаторів реакції HPA на стрес і тривогу, що беруть участь у регуляції центральної та вегетативної нервових систем, включаючи посилення гальмівних систем зворотного зв’язку та пригнічення HPA осі. Внаслідок модифікації чутливості рецепторів до нейромедіаторів і/або профілю експресії ключових генів може виникати дисбаланс рівнів рецепторів, відповідальних за ініціацію стресових реакцій або, навпаки, за відновлення гомеостазу.

Зміни деяких характерних властивостей МС, що спостерігаються в осіб з ПТСР, підкреслюють схожість між цими двома розладами – обидві патології зазнають спільного впливу трьох метаболічних медіаторів: кортизолу, нейропептиду Y та окситоцину. Однак є деякі розбіжності: кортизол і нейропептид Y, сприяючи зниженню тяжкості ПТСР, водночас посилюють ожиріння, а опосередковане стресом вивільнення окситоцину одночасно знижує тяжкість обох станів. Наразі накопичено достатньо експериментальних даних, які свідчать про антидепресантні властивості антигіперглікемічних засобів з одного боку, а також про позитивний вплив селективних інгібіторів зворотного захоплення серотоніну на контроль рівня глюкози в крові пацієнтів з порушеннями метаболізму глюкози та масу тіла осіб з ожирінням.

Підкреслено актуальність поліфармакологічної стратегії для підвищення ефективності лікарських засобів за лікування коморбідних ментальних і фізичних розладів.

https://doi.org/10.33250/18.01.029
pdf