Дослідження впливу едаравону на біомаркери оксидативного стресу в сироватці крові та мозку щурів із черепно-мозковою травмою

Анотація

Відомо, що черепно-мозкова травма (ЧМТ) є однією з основних причин смертності та інвалідності серед осіб різного віку. Останнім часом ризик отримати ЧМТ в Україні різко зріс не лише для військових, але й для цивільного населення. Після перенесеної ЧМТ у головному мозку починається каскад різноспрямованих метаболічних змін, що включають карбонілювання білків, посилення перекисного окиснення ліпідів, утворення вільних радикалів, порушення вивільнення нейромедіаторів, енергетичний дисбаланс, які пов'язані з розвитком різних функціональних розладів. Пошук ефективних препаратів для усунення чи профілактики цих ускладнень є дуже важливим. Сьогодні едаравон хоча й має обмежений спектр показів до застосування (полегшення неврологічних симптомів і функціональних розладів, пов’язаних з гострим ішемічним інсультом, а також сповільнення прогресування функціональних розладів при бічному аміотрофічному склерозі), проте відомі механізми його фармакологічної дії можуть бути корисними й у разі інших патологічних станів центральної нервової системи, де провідну роль відіграє окисний стрес. Мета дослідження – вивчення впливу едаравону на біомаркери карбоніл-оксидативного стресу в щурів із ЧМТ. Відтворення ЧМТ здійснювали шляхом нанесення спрямованого механічного удару на ділянку скальпованого черепа металевим бруском (450 г), що падав з висоти 170 см. Продукти окисної модифікації протеїнів (AOPP), реактивні речовини, що реагують з тіобарбітуровою кислотою (TBARS), карбоніли білків (PC370, PC430), уміст лактату й модифікованого ішемією альбуміну (IMA) в сироватці крові та фракціях S1 кори головного мозку та гіпокампу експериментальних тварин досліджували за допомогою спектрофотометрії. Встановлено, що формування ЧМТ було асоційоване з підвищенням рівнів PC430, AOPP і лактату в сироватці крові. Водночас у гомогенатах головного мозку крім зазначених змін також зростали значення показників TBARS, IMA та лактату. У нашому дослідженні едаравон продемонстрував ефективність у вигляді зниження рівнів деяких специфічних біомаркерів оксидативного стресу. Зокрема, введення препарату супроводжувалося зниженням підвищених рівнів PC430, AOPP і лактату в сироватці крові, що вказує на його здатність системно послаблювати оксидативне пошкодження. Слід зазначити, що характерною особливістю препарату за ЧМТ був спрямований вплив на перебіг окисного стресу в гіпокампі. Окрім цього спроможність едаравону сприяти помірному збільшенню продукції лактату можна пояснити не явищами лактатацидозу, а активацією глії для задоволення потреб нейронів ушкодженого мозку в енергії. Отримані результати дають цінне уявлення про потенційні терапевтичні ефекти едаравону при
ЧМТ, проте вимагають подальших досліджень для з’ясування більш детальних механізмів терапевтичної дії цього препарату.