Ефекти сукцинатовмісного препарату та його комбінації з колоїдним інфузійним розчином при експериментальній терапії крововтрати
pdf

Ключові слова

мексидол, полівінілпіролідон, гостра крововтрата, гази крові, електроліти, пероксидне окиснення ліпідів

Анотація

Стратегія лікування гострої крововтрати базується на сучасних уявленнях про її патогенез, який включає як анемічний синдром, так і гіпоксію, коагулопатію, порушення мікроциркуляції, поліорганну недостатність. З огляду на це інфузійний розчин «Гемодез-Н» може бути використаний при геморагічному шоці. Також існують докази корисності при крововтраті сукцинатовмісних препаратів, зокрема, мексидолу, однак поєднана дія цих засобів раніше не досліджувалась.
Мета дослідження – вивчити вплив мексидолу, Гемодезу-Н та їхню комбіновану дію на гази, електроліти та ліпопероксидацію в крові при гострій крововтраті в лабораторних тварин.
Експерименти проведені на 28 білих щурах-самцях. Крововтрату моделювали пункцією серця щурів під ефірним наркозом. Мексидол (100 мг/кг), Гемодез-Н (5 мл/кг) або їхню комбінацію в тих самих дозах вводили інтраперитонеально відразу після крововтрати. Щурам з контрольною патологією ін’єкціювали розчинник. Через 3 год після крововтрати в крові з лівого шлуночка серця визначали парціальний тиск вуглекислого газу (pCO2) та кисню (pO2), насичення гемоглобіну киснем (% sO2), об’ємну концентрацію кисню (ctO2), водневий показник (рН), вміст бікарбонату (HCO3–), іонів
натрію (Na+), калію (K+) і кальцію (Ca2+). Оцінювали вміст продуктів, які реагують з 2-тіобарбітуровою кислотою (ТБКАП), та активність супероксиддисмутази (СОД) в еритроцитах. Результати обробляли за програмами Statistica for Windows 8.0, використовуючи однофакторний дисперсійний аналіз ANOVA з апостеріорним тестом Fisher LSD.
Після крововтрати з введенням розчинника pCO2, рО2 та % sO2 знаходилися на рівні інтактного контролю, а ctO2 знижувався. При корекції крововтрати мексидолом та його комбінацією з Гемодезом-Н рСО2 зменшувався в 1,2 разу, а рО2 зростав у 1,6 разу. Реєструвалося збільшення % sO2 порівняно з контрольною патологією. Обидва досліджувані препарати та їхня комбінація підвищували ctO2 в 1,5 разу. Крововтрата характеризувалася зниженням концентрації Na+ та підвищенням вмісту К+ у крові без змін інших електролітів і рН. Під впливом мексидолу відбувалося зростання рН. Під дією Гемодезу-Н знижувався вміст К+ і зростав вміст Са2+. Комбінована дія препаратів викликала збільшення рН і не впливала на решту електролітів. Втрата крові спричиняла накопичення ТБКАП в еритроцитах у 3,8 разу без змін активності СОД порівняно з інтактними тваринами. Мексидол і Гемодез-Н нормалізували вміст ТБКАП, а їхній комбінований ефект був найвиразнішим. Введення поодинці мексидолу або Гемодезу-Н викликало підвищення активності СОД, а одночасне застосування обох препаратів збільшувало активність СОД у тому самому ступені, що й кожен препарат окремо.
Отже, за гострої крововтрати комбінована дія Гемодезу-Н і мексидолу зберігає всі позитивні ефекти, притаманні самому антиоксиданту, посилює вплив на вміст К+ у крові і ТБКАП в еритроцитах. Це підтверджує необхідність включення сукцинатовмісних засобів, зокрема мексидолу, до схем
лікування гострої крововтрати поряд з кровозамінними розчинами.

https://doi.org/10.33250/16.01.027
pdf