Ключові слова
Анотація
Стратегія лікування гострої крововтрати базується на сучасних уявленнях про її патогенез, який включає як анемічний синдром, так і гіпоксію, коагулопатію, порушення мікроциркуляції, поліорганну недостатність. З огляду на це інфузійний розчин «Гемодез-Н» може бути використаний при геморагічному шоці. Також існують докази корисності при крововтраті сукцинатовмісних препаратів, зокрема, мексидолу, однак поєднана дія цих засобів раніше не досліджувалась.
Мета дослідження – вивчити вплив мексидолу, Гемодезу-Н та їхню комбіновану дію на гази, електроліти та ліпопероксидацію в крові при гострій крововтраті в лабораторних тварин.
Експерименти проведені на 28 білих щурах-самцях. Крововтрату моделювали пункцією серця щурів під ефірним наркозом. Мексидол (100 мг/кг), Гемодез-Н (5 мл/кг) або їхню комбінацію в тих самих дозах вводили інтраперитонеально відразу після крововтрати. Щурам з контрольною патологією ін’єкціювали розчинник. Через 3 год після крововтрати в крові з лівого шлуночка серця визначали парціальний тиск вуглекислого газу (pCO2) та кисню (pO2), насичення гемоглобіну киснем (% sO2), об’ємну концентрацію кисню (ctO2), водневий показник (рН), вміст бікарбонату (HCO3–), іонів
натрію (Na+), калію (K+) і кальцію (Ca2+). Оцінювали вміст продуктів, які реагують з 2-тіобарбітуровою кислотою (ТБКАП), та активність супероксиддисмутази (СОД) в еритроцитах. Результати обробляли за програмами Statistica for Windows 8.0, використовуючи однофакторний дисперсійний аналіз ANOVA з апостеріорним тестом Fisher LSD.
Після крововтрати з введенням розчинника pCO2, рО2 та % sO2 знаходилися на рівні інтактного контролю, а ctO2 знижувався. При корекції крововтрати мексидолом та його комбінацією з Гемодезом-Н рСО2 зменшувався в 1,2 разу, а рО2 зростав у 1,6 разу. Реєструвалося збільшення % sO2 порівняно з контрольною патологією. Обидва досліджувані препарати та їхня комбінація підвищували ctO2 в 1,5 разу. Крововтрата характеризувалася зниженням концентрації Na+ та підвищенням вмісту К+ у крові без змін інших електролітів і рН. Під впливом мексидолу відбувалося зростання рН. Під дією Гемодезу-Н знижувався вміст К+ і зростав вміст Са2+. Комбінована дія препаратів викликала збільшення рН і не впливала на решту електролітів. Втрата крові спричиняла накопичення ТБКАП в еритроцитах у 3,8 разу без змін активності СОД порівняно з інтактними тваринами. Мексидол і Гемодез-Н нормалізували вміст ТБКАП, а їхній комбінований ефект був найвиразнішим. Введення поодинці мексидолу або Гемодезу-Н викликало підвищення активності СОД, а одночасне застосування обох препаратів збільшувало активність СОД у тому самому ступені, що й кожен препарат окремо.
Отже, за гострої крововтрати комбінована дія Гемодезу-Н і мексидолу зберігає всі позитивні ефекти, притаманні самому антиоксиданту, посилює вплив на вміст К+ у крові і ТБКАП в еритроцитах. Це підтверджує необхідність включення сукцинатовмісних засобів, зокрема мексидолу, до схем
лікування гострої крововтрати поряд з кровозамінними розчинами.